Спочатку треба розібратись: ви хочете, щоб дитина приносила в щоденнику гарні відмітки чи просто вміла працювати з отриманою в школі інформацією? Чи не стають очікування батьків справжнім стресом для їхніх дітей?
Не варто очікувати, що дитина самостійно опанує навички ефективного сприйняття знань. Їй потрібно буде допомогти.
Поки маленька людина вчиться в 1-2 класі, вона ще не дуже зібрана й організована. Тому вона потребує контролю з вашого боку, тобто їй треба елементарно навчити вчитися, показати, як це робиться.
Спробуйте підійти до цього питання систематично і поетапно.
Спочатку спробуйте зацікавити дитину (цим не часто переймаються вчителі). Покажіть їй, як працювати з тим чи тим матеріалом. Перш ніж очікувати від дитини засвоєння матеріалу, необхідно показати, як це робити. Тільки після цього у неї з'являється інтерес. Як тільки у дитини почне знаходитись рішення тієї чи іншої задачі — з'явиться бажання продовжувати. До цього вона може говорити: «Мені це не цікаво», «У мене не виходить», «Я це не хочу робити». Не варто одразу приймати ці слова буквально. Просто їй потрібна допомога. Якщо ви не відчуваєте, що зможете самі все пояснити дитині, то зовсім не зайвим буде найняти репетитора, щоб він допоміг опанувати незрозумілий матеріал.
Запам'ятайте, що пояснити дитині один раз метод розв'язування тієї чи тієї задачі недостатньо. Треба закріпити знання неодноразовим повторенням. Не кидайте справу на середині дороги.
Коли ви помітите, що дитина вже легко опановує ті чи ті завдання, дайте їй простір для самостійності. Дозвольте шукати відповіді самостійно, лише заохочуючи школяра.
Розробіть чіткий алгоритм виконання домашніх завдань. Можливо, спочатку треба прочитати той чи той параграф у підручнику чи освіжити пам'ять завдяки записам у щоденнику.
Працювати за чіткими сформульованими правилами нецікаво. Покажіть дитині, що можна дати волю фантазії. Знаючи алгоритм дій і відпрацювавши його до автоматизму, дитина вже може додавати свою частку креативності у виконання завдання. Так вона буде ще більше пишатись власними здобутками.
Паралельно намагайтесь перетворити навчання у захопливу гру. Покращити почерк, тому що цього хоче вчителька, — нудно. А навчитись писати розбірливо, щоб у Новий рік Дід Мороз міг розібрати його листа, — цікава справа.
Спробуйте мінятись ролями. Усі вчителі знають: якщо хочеш краще опанувати той чи той предмет — прочитай з нього лекцію. Перетворіть на день свою дитину в учителя: посадіть перед ним всіх ляльок чи навіть сідайте самі й починайте грати «в школу». Можна підіграти «вчителеві»: «Ой, як же важко писати ці букви! Ніяк у мене не виходить!». Або спеціально робіть якісь помилки. Зазвичай дітям дуже цікаво побачити себе з боку. Цей прийом знімає напругу, дозволяє в безпечному режимі проговорити й усвідомити труднощі навчання.
У будь-якому випадку важливо не забувати хвалити дитину. Важливе правило тут: робіть свої коментарі для дитини чіткими та конкретними. Не просто «Ти молодець!» або «Відмінно!», а «Як я рада, що ти все зумів доробити, що ти опанував цю задачу».
