UA
Закрыть

Контент на сторінці може відобразитися не повністю. Рекомендуємо оновити версію поточного або скористатись іншим браузером.

UA
UNIQAблог - фото
UNIQAблог
Будемо здорові!

Як збалансувати щирість та ввічливість для якісного спілкування?

Щирість та ввічливість цілком заслужено вважаються рисами характеру, які допомагають спілкуватися. Але виявляється, що не все так просто, адже для дійсно якісних людських взаємин варто дотримуватися певного балансу між цими рисами. Як? Про це нам розповідає експертка Wellbeing Company Світлана Підлипська.

Як збалансувати щирість та ввічливість для якісного спілкування?

Дві сторони однієї медалі

Кризові часи мають одну особливість: вони загострюють та висвітлюють всі наші проблеми, на які ми досі не дуже звертали увагу. Зокрема, в українців почастішали скарги на проблеми у спілкуванні. Джерела цих проблем дуже різні: це й травматичні стани, і роздратування, і бажання «призначити» винного за свій поганий настрій, і невиправдані сподівання. Про те, як працювати з такими проблемами, наразі є багато порад в інтернеті. А сьогодні я хочу поговорити про дещо «неочікувані» чинники комунікаційних труднощів: це коли в людини дуже розвинути щирість або ввічливість.

Більшості людей, як правило, притаманні обидві ці риси:

Щирість – здатність людини говорити відкрито про те, що вона тут і зараз бачить та відчуває, безпосередньо висловити те, що є всередині, схильність різати правду в очі та не залишати перешкод у вираженні власного світу.

Ввічливість – вміння шанобливо і тактовно спілкуватися з людьми, готовність знайти компроміс і вислухати протилежні точки зору, здатність сприйматися правильним, культурним, «солодким», не викликати агресію та не допускати агресію на інших, спрямувавши її в інше русло.

Але мало хто замислюється над тим, що ці якості – певні «антагоністи». Дуже відкрита людина, якій важливо висловити свої почуття, навіть не встигне подумати: а як мої слова вплинуть на співрозмовника? Дуже ввічлива людина, не бажаючи хоч чимось образити хоч когось – скоріше буде довго думати, як сказати і… промовчить.

І в тих випадках, коли дуже щира (але не занадто ввічлива) людина зустрічається з дуже ввічливою (та не надто щирою), можуть виникнути непорозуміння.

«Кажу про все, що бачу!». Як щирість може поранити?

Щирість недарма вважається національною якістю українців. Сталий вираз «щирий українець» є дуже красномовним! Саме відкритість у почуттях надає нам здатність єднатися, обирати свій власний шлях та бути вільними. Але в щирості є й зворотний бік. 

Коли щирій людині погано, боляче, коли вона відчуває якусь несправедливість, вона прагне це висловити! Здавалося б, нічого поганого в цьому немає, але часто на хвилі емоцій людина не обирає слова. А несправедливість, між тим, може існувати лише в її уяві. 

Якщо «адресатом» емоційного сплеску буде така ж щира людина, вона теж не змовчить та висловить своє обурення. Так, може виникнути певна сварка, але з великою вірогідністю відносини між такими людьми нарешті будуть з’ясовані, нікого не буде травмовано. 

Зовсім іншим чином відреагує людина, в якої більше розвинена ввічливість. Їй буде легше промовчати, аніж вступити у конфлікт. Але всередині ситуація може залишити біль.

Як ввічливість може заважати людині себе захистити?

В нашій культурі є стала впевненість, що ввічливість це безумовно гарна риса. Але для самої  ввічливої людини ця якість встановлює обмеження поведінки, іноді – майже непереборні. Дуже ввічливій людині зазвичай важко говорити на складні теми, відстоювати себе, захищати себе емоційно. Вона ліпше скаже «ні» собі, аніж іншим. А не захистивши себе відразу людина думатиме про ситуацію знов і знов, будувати в голові мислені діалоги: «Потрібно було сказати так-то й так-то або я йому скажу...»  –  це  забирає багато сил і може бути досить болісним процесом.

Якщо така людина вміє не звертати уваги на образливі слова, чи не сприймати їх на свій рахунок, це теж є гарним «самозахистом». Але, на жаль, дуже ввічливі люди не часто опановують цю навичку, адже в їхній системі цінностей ігнорування – це теж неввічливість, тому – неприпустимо. 

Як збалансуватись і навіщо це потрібно?

То що робити? Невже щирій людині варто «закриватись», а ввічливій – вчитися хамству? Звісно, ні! Якщо ми дуже ввічливі або дуже щирі, ці якості ні в якому разі не варто применшувати. Кожне наша розвинута якість – це наша сила. А задля того, щоб стати ще сильнішими, потрібно розвивати в собі ті риси, яких ми раніше менш використовували, хоч і знали про їх існування. Якщо в людини будуть розвинені обидві риси, коли вони перебуватимуть у балансі, це дасть можливість відреагувати на ситуацію найкращим чином: і захистити себе, і не «роздмухнути» конфлікт. Треба вміти і ввічливо, і щиро. Якщо ви так вмієте, то в вас є більше свободи. 

Порада для щирих. Перш ніж висловлювати свої думки та почуття або кидатись відстоювати справедливість, зробіть півхвилинну паузу та запитайте себе: чи дійсно мої слова зараз змінять щось на краще і будуть корисні? Якщо немає в цьому впевненості – візьміть ще одну паузу та подумайте, що зараз для Вас цінніше: стосунки чи власна правота?

Ось притча для прихильників надмірної щирості:

Жив колись вельми нестримний та гарячий юнак. Та одного дня його батько дав йому торбинку із цвяхами й наказав щоразу, як у нього вихоплюватиметься лихе слово, вбивати цвях у паркан.

Першого дня парубок забивав цвяхи майже безперервно. Другого він уже намагався стримуватися, тому забив у паркан значно менше цвяхів. Із кожним днем молодик стукотів молотком рідше й рідше, аж поки не настав той день, коли він жодного разу не торкнувся паркана. Тоді він прийшов до батька й радісно повідомив, що навчився опановувати себе.

– Гаразд, – лагідно посміхнувся батько, – відтепер щоразу, коли зможеш стриматися, витягай із паркана по цвяшку.

Час спливав, і одного дня в паркані не лишилося ані цвяшка. Побачивши це, батько гукнув сина, вказав на паркан і мовив:

– Ти добре впорався, та бачиш, скільки залишилося дірок? Ці дошки вже ніколи не стануть такими, як раніше. Отак і в житті: коли говориш людині щось образливе, в її серці залишається шрам. І скільки б ти не просив вибачення; нікуди той шрам не дінеться...

Побажання для ввічливих. Дозвольте собі перейти бар’єр і чесно говорити, що ви відчуваєте. Скажіть це саме рівно, спокійно, тими словами, якими розмовляєте зазвичай, додавши відкритості. Наприклад: « Перепрошую,  мені неприємно те, що ви говорите зараз». Так, іноді ввічливій людині додати трохи щирості – це просто героїчний вчинок! Та варто спробувати.

Притча для прихильників стриманості в спілкуванні:

Чоловік та жінка відзначають вдома «золоте» весілля. На столі майже закінчився хліб, залишилось дві скибочки: одна зі хрусткою скоринкою, а інша – м’якуш. Жінка спочатку хоче, як завжди, взяти м’якуш, а чоловіку залишити скоринку, бо вона дуже йому до вподоби. А потім думає: «Стоп! Я теж люблю скоринку, але ніколи про це не казала, завжди залишала її чоловікові. Хоч раз у п’ятдесят років – з’їм те, що хочу!» – і бере скоринку. А чоловій каже: «Як я тобі сьогодні вдячний, люба! Я ж ніколи не казав тобі, що обожнюю хлібний м’якуш, завжди залишав його тобі!».

Приємного спілкування всім!

Залишити відгук
Підтвердіть, що Ви не робот
Останні статті
Планування бюджету під час війни: як зробити, щоб воно працювало?
Я та УНІКА
26. січня 2023
Планування бюджету під час війни: як зробити, щоб воно працювало?
Зазвичай перший місяць нового року – традиційний час для складання річних фінансових планів. Але чи варто щось планувати під час війни, адже її хід та наслідки – непередбачувані? Чи можливо додержуватись планів у разі різкої зміни обставин? Про це – у нашому сьогоднішньому блозі.
Відблиск середньовіччя та зоря нової Європи. Найкращі замки та палаци Англії (частина 1)
Моя подорож
25. січня 2023
Відблиск середньовіччя та зоря нової Європи. Найкращі замки та палаци Англії (частина 1)
У новому році продовжуємо наші віртуальні подорожі найкрасивішими та найвідомішими замками Європи. Сьогодні вирушаємо до Англії. На батьківщині Шекспіра до наших часів «дожили» близько 1 500 замків і палаців різного ступеня збереженості, тож вибрати найкращі з них було дуже непросто.
Виплата за діагнозом – рятівне коло страхування
Будемо здорові!
18. січня 2023
Виплата за діагнозом – рятівне коло страхування
Повномасштабна війна в Україні б’є по нашому здоров'ю. Як повідомляють у МОЗ, через психоемоційну напругу українцям загрожує прискорене «старіння». Хвороби, які розвивалися переважно у похилому віці, будуть зустрічатися на 10-15 років раніше, ніж це було до війни. Як страхування може допомогти боротися з проблемою? Про це спілкуємось із фахівцями УНІКА.

<< Вниз

Вгору >>

<< Вниз