Надихаючі та приголомшливі. Два музеї Польщі: Національний музей Варшави та Національний музей Кракова

Національний музей Варшави (Muzeum Narodowe w Warszawie (MNW)

Адреса: https://www.mnw.art.pl/

Національний музей у Варшаві є одним із найстаріших художніх музеїв у Польщі. Він був заснований у 1862 році, але його сучасна резиденція побудована у 1927–1938 роках у стилі модерн. Музей має також чотири філії в шикарних особняках, оточених мальовничими парками.

MNW пережив чимало бурхливих подій разом з країною. Під час Другої світової війни багато експонатів були знищені або вивезені до Німеччини. У повоєнні роки почалось відновлення колекції і багато шедеврів повернулися назад. Також були отримані нові цікаві експонати, зокрема кілька картин епохи Ренесансу, які були викрадені нацистами. 

 

Чим відомий музей. Сюди йдуть, щоб подивитися на відомі кожному  поляку шедеври: «Грюнвальдську битву» Яна Матейка, «Лелеки» Юзефа Хелмонського та «Дивний сад» Юзефа Мегоффера. Це, мабуть, найкраще місце, щоб познайомитися з польською культурою через мистецтво, починаючи з середньовіччя.

Але колекція не обмежується лише польськими авторами, вона велика та різноманітна. Наприклад, на постійній виставці у галереї Фарас представлено нубійське мистецтво ранньохристиянського періоду. Відремонтований у 2014 році виставковий простір занурює у життя цивілізації, яка розквітла понад 1500 років тому. Цьому сприяють і нові технології, адже багато експонатів доповнюють мультимедіа, зокрема 3D-проекції. До речі, Варшава — одне з двох міст у світі, де наразі можна побачити скарби Фарасу. Адже сьогодні ця територія похована під водою озера Насер, яке утворилось після будівництва Асуанської греблі. Зберегти скарби вдалось завдяки роботі польської археологічної експедиції. 

 

Як відвідати онлайн. Всього у музеї та запасниках — близько 800 тисяч експонатів у постійних галереях. Зокрема, це колекції стародавнього і середньовічного мистецтва, картини польських та європейських художників, колекції ювелірних виробів, зібрання творів східних мистецтв, сучасного польського мистецтва, польського та європейського декоративного й релігійного мистецтва. На більшість з них можна подивитися у цифровому вигляді на окремому спеціалізованому сайті музею 

 

https://cyfrowe.mnw.art.pl/pl/strona-glowna

Багато шедеврів мають аудіоопис польською. На сайті зручний пошук по колекціях, художниках та предметний покажчик.

 

На що звернути увагу. Коли кажуть про Національний музей Варшави, то найчастіше згадують монументальне полотно Яна Матейка «Грюнвальдська битва» (1875-1878 роки). Це найбільше полотно колекції — розміром понад чотири метри у висоту та майже десять у ширину.

Матейка вважають найвидатнішим представником історизму в польському живописі. Хоча при цьому він багато чого вигадував та його образи історичних постатей ґрунтуються на фантазії, а не на наукових даних. Але все це можна вибачити творцю, адже він намагався пробудити у поляках тугу за колишньою величчю батьківщини та відродити віру в відновлення незалежності. До речі, сам автор не був етнічним поляком — батько Матейка був чехом за походженням, мати — з полонізованої німецької родини.

Величезна картина зображує кульмінацію битви, що відбулася в липні 1410 року, і завершилася розгромом війська тевтонських лицарів польсько-литовськими військами під проводом Владислава Ягелло. Битва мала ключове значення у створенні польської державності. Багатофігурну композицію можна розглядати годинами, адже на ній зображено близько 50 осіб. Основна дія розгортається навколо двох постатей — великого магістра Тевтонського ордену Ульріха фон Юнгінгена (у білому) та великого литовського князя Вітовта (у червоному). Композиція трохи викривлена через наявність двох фокусів, але водночас магічно затягує глядача в центр бою. Він потрапляє у світ життя та смерті, перемоги та розгрому, максимально загострених емоцій — від тріумфу до розпачу, від лицарської відваги до люті й страху. 

Передивлятися онлайн картину особливо цікаво, адже так бачиш  найдрібніші деталі. До речі, у XXI сторіччі вона була відреставрована та засяяла свіжістю, якою захоплювались перші глядачі.

 

Національний музей Кракова (Muzeum Narodowe w Krakowie, MNK)

Адреса: https://mnk.pl/

Краківський музей є власником багатої колекції живопису, графіки, скульптури, нумізматики, стародруків, рукописів, зброї й одягу, пов’язаних з історією Кракова та національно-визвольною боротьбою у Польщі. Цікаво, що музей спочатку створювався з пожертв художників та художніх колекцій, які дарували видатні громадяни міста. Першою картиною стала картина «Світочі християнства» Генрика Семірадського, який сам передав її музею. Ця робота конкурує із «Грюнвальдською битвою» за право вважатися однією з наймонументальніших.

 

Чим відомий музей. Головний будинок музею був добудований лише у 1989 році, хоча проєктувався ще у 1930-х. Загалом, музейний комплекс має 11 філій в історичних будівлях по всьому Кракову. Це, зокрема, музеї, присвячені найвидатнішим митцям Кракова. У філії, що знаходиться в маєтку Чарторийських, зберігаються найцінніші твори мистецтва Західної Європи, серед них картина Леонардо да Вінчі «Дама з горностаєм».

 

Як відвідати онлайн. Близько 100 тисяч експонатів музею доступні онлайн: https://zbiory.mnk.pl/en/home-page. Пошук у каталозі має гнучкі налаштування — можна знайомиться з роботами окремих художників, шукати за географічним принципом, технікою живопису або ключовими словами. Також тут представлено 59 есеїв-розповідей про творчість окремих художників або жанри живопису (наприклад, малювання природи з натури або автопортрет, який влучно порівнюють з сучасними селфі). Описи картин та тексти викладено польською та англійською мовами.

 

На що звернути увагу. Краківський музей найбільш відомий завдяки картині Леонардо да Вінчі «Дама с горностаєм», її часто називають найціннішим витвором мистецтва, що зберігається у Польщі. У 2011 році шедевр була застрахована на 300 млн євро.

Картина невелика: 53,4 см у висоту та 39,3 см у ширину, написана у 1489–1490 роках. Але навколо неї досі точаться дискусії. Зокрема, що за дивне створіння на руках у жінки? Роздивимось ближче онлайн.  

Багато хто з експертів мистецтва вважає тварину не декоративним елементом, а частиною символічного коду, прийнятого в епоху Ренесансу. Зображено, скоріше за все, коханку герцога Міланського Людовіко Сфорца — Чечилію Галлерані. Імовірно, Леонардо близько товаришував з нею, та у портреті міг сховати зрозумілий зміст — жінка, що пестить сильного білого звіра, так само приборкала герцога на прізвисько Ermellino Bianco (білий горностай).

Версія обґрунтована, але чомусь тварина на картині не схожа на горностая. Годі звинувачувати Леонардо у незнанні фауни, він точно бачив та міг малювати з натури свійських та диких тварин, які жили у багатих родинах Милану. То чому він зобразив звіра саме так? За другою версією це куниця, а за третьою — альбіносна форма домашнього тхора. Лапи з закрученими кігтями взагалі нагадують якогось геральдичного звіра, але зовсім не тваринку, яку приємно тримати на руках. Але жінка робить це. А ще художник майстерно додав портрету натуральності за допомогою моделювання світлом, яке падає ззаду. Формально композиція доволі статична, але глядачу здається, що Леонардо схопив одну-єдину мить, коли героїня повернула голову до когось, при цьому задумливо погладжуючи тварину.

Важко уявити, але картина набула сьогоднішнього вигляду лише через сотні років після появи. Був перемальований фон, який до того був світлішим, посилено чорний колір на оздобленні сукні, трохи змінено колір волосся. Хто та коли це зробив — загадка, адже про картину не було майже нічого відомо до 1800-х років, коли її купив польський князь Адам Чарторийський. Картина містить й інші таємниці. Запрошуємо розгадати їх разом з музеєм у Кракові!