Чим важливе критичне мислення в сучасних умовах?
Сьогодні наш інформаційний простір складають безліч джерел. І, на жаль, не у всіх з них головна мета – суто інформувати. Задача багатьох майданчиків – впливати на громадську думку та навіть створювати її. Тому саме критичне мислення стає критично важливим для кожного з нас.
А чи можете дати визначення, що таке «критичне мислення»?
Моє улюблене визначення – від Роберта Енніса, американського філософа, що був одним з головних розробників цього напрямку: «критичне мислення – раціональне рефлексивне мислення, спрямоване на прийняття рішення, чому довіряти та що робити».
Якщо розкрити думку, то критичне мислення – це скрупульозний і ретельний підхід, чітко зосереджений на раціональних процесах, до яких входять:
- аналіз аргументів,
- оцінка актуальності та значущості інформації,
- оцінка тверджень, висновків, аргументів і пояснень,
- побудова чітких і послідовних аргументів,
- формування обґрунтованих суджень і рішень.
Виглядає не надто просто. Тож якщо людина докладе зусиль та буде так мислити, що це їй дасть?
По-перше, це дозволить «фільтрувати» інформацію, тобто оцінювати її саму, її джерела, та мотиви її надання, що зазвичай стоять «позаду» самої інформації. Це допомагає відрізняти факти від вигадок.
По-друге, навички критичного мислення захищають від маніпуляцій. Адже якщо ми вміємо розпізнавати маніпулятивні техніки та пропаганду, то навряд чи дійдемо хибних висновків.
По-третє, ми матимемо змогу аналізувати ситуацію об’єктивно, без упередженості та впливу емоцій.
Як критичне мислення може допомогти визначати достовірну інформацію в часи війни?
Насправді цей підхід однаково добре працює не лише в воєнні часи. Ось його особливості:
- Скептицизм до інформації: це означає, що не варто приймати інформацію на віру без перевірки її достовірності та джерел.
- Аналітичність: для кращого розуміння інформації потрібно розібрати її на складові частини.
- Логічність: між складовими, про які йшлося вище, треба за допомогою логіки встановити причинно-наслідкові зв’язки.
- Об'єктивність: оцінювати інформацію бажано без особистих упереджень чи емоційного впливу.
А можете навести приклад, як не піддатися впливу маніпуляції?
Так, звісно. Однією з найпоширеніших маніпуляцій є маніпуляція статистикою, адже цифри впливають на нас потужніше, ніж слова. І професіонали маніпуляцій часто цим користуються. Так от, коли ви зустрічаєте статистику в політичній промові, пресі або іншому джерелі, пам’ятайте, що це не обов’язково правда.
І щоб увімкнути критичне мислення, поставте собі три запитання:
- Чи є ця статистика достовірною?
- Чи не присутнє тут навмисне перекручення даних?
- Чи надають вам всю інформацію, яку вам потрібно оцінити?
І якщо хоча б по одному з пунктів є сумнів – перевіряйте інформацію у інших джерелах.
Чи існують психологічні фактори які роблять людину вразливою до інформаційних маніпуляцій?
Так, цих факторів насправді багато, але я хочу виділити три головних.
Когнітивні упередження. Це наша природна або вихована прихильність до певних думок чи ідеологій. І якщо ми її не дуже усвідомлюємо, то вона може перешкоджати об'єктивному аналізу.
Емоційний вплив. Сильні емоції можуть перешкоджати критичному мисленню, адже вони здатні відключати наше «раціо». Про це варто завжди пам’ятати, адже емоції – один з найулюбленіших інструментів маніпуляторів.
Соціальний тиск. Природна потреба людини в приналежності до певної соціальної групи також може впливати на сприйняття та прийняття інформації. Ми рідко наважуємось піти наперекір своєму оточенню, побоюючись ізоляції або відторгнення.
І, напевно, майстри інформаційних маніпуляцій користуються саме цими нашими особливостями?
Ще б пак! Зараз розповім про кілька технік, які мають на меті переконати читача чи слухача, що він розділяє точку зору маніпулятора.
Риторичне питання: воно покликане продемонструвати, що відповідь настільки очевидна, що навіть не потрібна.
Приклад: «Чи хочемо ми перемоги у війні?» Це питання не вимагає відповіді, адже воно має на увазі, що відповідь очевидна – так. Таке формулювання спрямоване на те, щоб спонукати аудиторію підтримати ідеї автора без детального аналізу або обговорення альтернативних підходів.
Правило трьох: засновано на теорії, що люди пам’ятають речі, коли вони перелічені трійками. Через це одна й та ж сама ідея повторюється трьома різними способами.
Приклад: «Наша політична сила працює на економічне зростання, створення робочих місць та підтримує малий бізнес.» Хоча всі три елементи пов'язані з посиленням економіки, вони представлені окремо, що створює враження різноманітності позицій.
Емоційна мова: зокрема використання прикметників, спрямованих на те, щоб читач відчув певну емоцію.
Приклад: «Уряд знову вирішив обкласти нас непомірними податками. Ця безвідповідальна і жадібна політика вже вичерпала наше терпіння». У цьому прикладі використовуються слова «безвідповідальна», «жадібна», «вичерпала наше терпіння», які підживлюють відчуття гніву та обурення. Аналізувати реальну ситуацію при цьому вже не хочеться.
Гіпербола: використання перебільшення для досягнення ефекту екстравагантності, що краще запам’ятовується. Часто з тією ж метою застосовується гумор.
Приклад: «Якщо ми не зменшимо викиди вуглекислого газу, до наступного тижня ми всі будемо плавати в океані від танення льодовиків!» Перебільшення в даному випадку служить для привернення уваги і підсилення враження від важливості вжиття термінових заходів, хоча насправді такий сценарій є надзвичайно нереалістичним.
Звукові моделі: призначені, щоб притягнути увагу читача/слухача та щоб зміст краще запам’ятовувався. Це можуть бути рими, алітерації (повторюється один і той самий звук на початку слів), повторення одного і того ж приголосного звуку або голосних звуків.
Приклад: у рекламному слогані компанії, яка продає вітамінні добавки, може бути використано таке формулювання: «Відчуйте силу, збережіть здоров'я, живіть без болю». Тут використовується ритмічність фраз, що робить слоган легким для сприйняття та запам'ятовування. Цей підхід може спонукати аудиторію до покупки продукту, використовуючи приємний для вуха мовний патерн, незважаючи на відсутність реальних доказів ефективності продукту.
Порівняння: за його допомогою створюється зв’язок між двома різними елементами. Це може бути метафора (перенесення властивостей одного предмету на інший за принципом їхньої подібності) або персоніфікація (порівняння певного поняття з твариною або предметом).
Приклад: «Ця економічна політика – як танець на краю прірви. Вона ризикує зіштовхнути нашу економіку в безодню кризи». У цьому випадку використовується метафора «танець на краю прірви» для опису економічної політики. Таке порівняння має на меті створити в аудиторії відчуття небезпеки та нестабільності, асоціюючи політику з дуже ризикованою діяльністю. Але реальний розгляд ситуації при цьому відсутній.
Дякуємо, пані Ірино, за корисну бесіду! Відтепер будемо вчитися критично відноситись до інформації та розпізнавати спроби маніпуляцій. А в продовженні цього циклу розповімо, як виховати та посилити в себе навички критичного мислення.
