– Пані Тетяно, чим опікується ваш фонд?
– У «Фонді Маша» ми вже кілька років надаємо допомогу жінкам, які стали жертвами насильства. І якщо до 2022 року учасницями наших реабілітаційних програм були українки, що стикнулися з гендерно зумовленим та домашнім насильством, то після 24 лютого ми змістили фокус на жінок, що пережили жахи війни. Зараз у нас багато таких проєктів: «Смілива – дівочий самозахист», офлайн Центр «Незламна», тритижневі реабілітаційні табори «Незламна мама».
Наші проєкти динамічно розвиваються, і не лише завдяки самовідданій роботі команди, а й тому, що ми знаходимо надійних партнерів, які розділяють наші цінності. В липні 2023-го розпочалася наша співпраця із Групою «УНІКА Україна», яка надала Фонду допомогу в сумі 1,9 млн грн для організації серпневої зміни проєкту «Незламна мама».
– Наскільки важливо, аби подібні ініціативи могли успішно розвиватися саме зараз – під час повномасштабної війни?
– Нещодавно в інтерв’ю я відповідала на серйозне і доволі чутливе питання: чи на часі сьогодні проєкти, орієнтовані на допомогу жінкам? Адже в країні «чоловічий» порядок денний, коли суспільство у першу чергу спрямовує ресурси на підтримку ЗСУ та волонтерів, що опікуються нашою армією. Простої відповіді на це питання дійсно немає. Але є принаймні три чинники, що роблять такі ініціативи по-справжньому актуальними.
Фактор перший: жінки несуть тягар цієї війни разом з чоловіками. Ми всі, як нація і як суспільство, ведемо насправді великий бій, і жінки беруть у ньому участь разом з чоловіками. Перш за все, вони також служать у лавах ЗСУ: у захисті України беруть участь понад 60 тисяч жінок, 42 тисячі – це жінки-військовослужбовиці.
Жоден з ризиків цієї війни, на превеликий жаль, не оминає дівчат на фронті, відтак число тих, кому потрібна підтримка, постійно зростає. Все більше жінок зазнають важких втрат: батька, чоловіка, брата, а ті хто в армії, ще втрачають побратимів і посестер. До нас в проект психологічної допомоги «Незламна мама» потрапляють жінки після російського полону – як цивільні, так і ті, які служать в ЗСУ; жінки, що втратили близьку людину; які пережили окупацію. Чимало з них є жертвами воєнних злочинів, зокрема сексуального насильства. Усім їм потрібно позбутися тягаря цієї травми, і відновлення для них – це не «відпочинок», а інтенсивна робота, щоб повернути ресурс та спроможність жити далі: у тому числі повертатися на фронт, в шпиталі, надалі виконувати свою місію. Щоб охопити якомога більшу кількість жінок, з 2023 року ми відкрили офлайн Центр ментального відновлення «Незламна» в Києві, де кожна жінка, незважаючи на стан, вік чи соціальний статус зможе знайти підтримку та отримати кваліфіковану допомогу фахівців.
– Мабуть, не менш важливий внесок жінок в мирне життя?
– Впевнена, добробут України значною мірою залежить від ресурсу жінок.
Говорячи про роль цивільних жінок у сьогоднішньому житті України, маємо зрозуміти – вони не просто мають залишатися в державі або ж повертатися сюди з-за кордону. Однією з головних змін у ролі жінок під час цієї війни стала одноосібна відповідальність, яку багато з них несуть за свої сім’ї, поки партнери або чоловіки воюють. Ці жінки організовують життя своїх родин, підтримують чоловіків та близьких – на війні та після їхнього повернення, працюють, будують свої громади та створюють ВВП. Наприклад, з початку 2023 року понад 50% нових ФОПів створили саме жінки.
Фактично, наразі той самий «економічний фронт» України насправді багато у чому тримається на жіночому ресурсі. А ще на жіночих плечах чимало освітніх, культурних, гуманітарних ініціатив, що дозволяють Україні жити попри всі виклики війни – і наш Фонд цьому підтвердження.
До речі, чимало ідей щодо створення нових бізнесів чи суспільних проектів з’являється у жінок… під час власної реабілітації. Наприклад, за минулий рік у нас було 27 заїздів у табір «Незламна мама», де понад 1200 осіб пройшли реабілітаційний психологічний курс. На власні очі ми бачимо, як змінилися долі учасниць: вони починають формувати ком'юніті, підтримують одна одну, переїжджають на нові місця, навіть із трьома-чотирма дітьми, знову влаштовуються на роботу, відкривають власні бізнеси. Ці жінки як ніхто відчувають, що саме наразі потрібно нашому суспільству, мають досвід подолання травм і відновлення себе, знаходять сміливість іти далі. І це справжній скарб для нашої держави.
До речі, для представників бізнесу з європейським корінням або проєвропейськими цінностями, питання повернення жінок до активного життя є цілком зрозумілою перевагою. Вони охоче підтримують саме такі проекти і ми переконалися в цьому, співпрацюючи з Групою «УНІКА Україна» та іншими партнерами з комерційного сектору.
– Який третій чинник робить жіночі проєкти допомоги актуальними зараз?
– Жінки опікуються не лише сьогоденням, але й майбутнім – дітьми.
Несучи на собі одноосібну відповідальність за родину, багато хто з українок пережив надважкі події, після яких майже неможливо відновитися самостійно а тим більше – дбати про дітей. Перш за все, мова про жінок, що були двічі переміщені: наприклад, у 2014-му виїхали з окупованої території в Маріуполь, в березні 2022-го потрапили на «Азовсталь», а звідти вже вибиралися під обстрілами в Запорізьку область. Дехто був ще втретє переміщений з тимчасових осель після підриву Каховської ГЕС. Можна лише уявити їхній психологічний стан – а ми бачимо ці історії наочно в нашому проекті «Незламна мама», де беремося за допомогу жінкам у найбільш складних обставинах.
У нас на сайті є фотогалерея, де відвідувачі бачать фото учасниць після проходження програми, їхні щасливі посмішки. А на відкритті чергових заїздів до табору, куди я їжджу завжди, це зовсім інші обличчя: у них потухлі очі, вони напружені, не можуть спокійно говорити з малечею – спілкуються через крик та сльози. Такі емоційні розлади – лише частина наслідків травмуючих подій. Тож не буде перебільшенням сказати, що ми маємо зробити зараз все, аби залікувати травми матусь, які впливають на наступні покоління. Тут ми отримуємо розуміння і підтримку, як на рівні держави та бізнесу, так і від наших міжнародних партнерів – великих фундацій рівня Жінки ООН, що повністю розуміють цінність цього напрямку роботи.
Як бачимо, наша Перемога у війні залежить від жінок набагато більшою мірою, ніж це здається на перший погляд. Маємо з гідністю пережити всі виклики, які є: об'єднуючи зусилля, допомагаючи. І пам’ятати, що проблеми можна вирішувати лише спільно.
