Чи є щастя без інтернету: як позбутися найпоширенішої залежності нашого часу

Це одна із ознак інтернет-залежності, й хоча Всесвітня організація охорони здоров’я не визнає цей стан хворобою, надмірне споживання онлайн-контенту приносить чимало проблем.

У цьому випуску блогу УНІКА розкажемо про інтернет-залежність та способи боротьби з нею.

 

Що таке інтернет-залежність?

Інтернет-залежністю, за словами доктора Кімберлі Янг, першої психологині, яка описала цей стан, можна вважати майже неконтрольоване бажання постійно знаходитися у мережі. Це один з розладів контролю, дуже схожий на патологічну любов до азартних ігор.

Вважається, що на таку залежність страждають від 2 до 10% усіх користувачів мережі, а групою ризику є підлітки та молодь. Це загальні цифри. У економічно розвинутих країнах з високим рівнем проникнення інтернету ситуація гірша – недавні дослідження показали, що понад половина власників гаджетів (53%) відчувають занепокоєння, коли не можуть користуватися телефонами навіть 15 хвилин.

Занепокоєння можуть викликати такі симптоми:

- Більшість часу ви думаєте про те, що ви зробили в інтернеті чи будете робити у майбутньому.

- Майже неможливо зменшити час використання інтернету у неробочі години – без нього ви стаєте неспокійними, дратівливими, та навіть впадаєте у депресію.

- Ви заходите в мережу на «хвилиночку» перевірити пошту, та залишаєтесь там годинами.

- Ви краще будете щось шукати у інтернеті чи спілкуватися з віртуальними друзями, ніж приділите увагу своїй сім’ї. Вам приємніше будувати віртуальні стосунки.

- Ви менше працюєте над необхідними завданнями або навчаєтесь, натомість займаєтесь веб-серфінгом. Також має насторожити, якщо ви відпочиваєте виключно з гаджетом у руці.

 

Чому виникає інтернет-залежність?

Звісно, причин може бути багато. У більшості випадків жага до нездорового занурення у інтернет пов'язана з бажанням відчувати більше радощів, у той час як реальне життя не надає стільки приводів радіти. Але чому людям так подобається бути в інтернеті?

Лікарі та вчені кажуть, що в усьому винен наш мозок, який не сприймає віртуальний світ якимось іншим чином, ніж реальний, та «дає команду» на викид потрібних гормонів, а саме вони потрібні нам, щоб відчувати повноту життя.

Які це гормони?

 

Окситоцин

Окситоцин найбільш відомий як «гормон любові». В звичайних умовах він з’являється, коли ми спілкуємось з приємними нам людьми, коханими, дітьми. Але окситоцин «запускає» і використання соціальними мережами. Наш мозок інтерпретує твіти чи повідомлення так, ніби це справжнє спілкування. Публікація фотографії, відповідь на коментарі, написання постів чи відео – все це може створити відчуття, схоже на особисту зустріч з друзями. Але зустрічатися з друзями особисто ми можемо лише коли це вдається, а от у соцмережах кількість соціальних контактів за той самий час може бути значно більшою, та й працюють вони цілодобово. Тож нас «затоплює» окситоцином, коли ми у інтернеті, а реальні відносини, де є місце не тільки приємному спілкуванню, але й проблемам, здаються вже не такими привабливими.

 

Дофамін

Дофамін – ще одна причина, чому ми майже не розлучаємось з гаджетами. У інтернет-середовищі є багато стимулів, які викликають викид дофаміну – гормону, якій націлює людину на отримання винагороди. Його виділення викликає покращення настрою, загострення бажань та підвищення мотивації. Мозок малює передчуття задоволення, а людина шукає, як це задоволення скоріше отримати.

Багато соціальних механізмів в інтернеті побудовано з використанням так званої дофамінової петлі зворотного зв’язку. Тобто людину щохвилини заманюють стимули-заохочення. Наприклад, на цьому побудовані усі комп'ютерні ігри. А ще роль стимулу можуть виконувати не тільки перемоги, а навіть лайки та шери (від англ. share – поділитися записом у соціальній мережі). Можна сказати, що кожен користувач стає джерелом дофаминового зворотного зв'язку для інших, лайкаючи чиїсь дописи та очікуючи на фідбек. Все це викликає звикання, майже як до гри у ігрових автоматах. Зазначимо, що у реальному житті (без залежностей) викиди дофаміну можуть бути не такими інтенсивними.

 

Кортизол

Кортизол відомий як гормон «бийся або біжи». Він дає вам шанс вижити, коли ви перебуваєте в потенційній небезпеці, а інтернет-середовище цілком здатне створювати відчуття тривоги. Але щоб зреагувати вчасно, рівень кортизолу вже повинен бути високим. Тож якщо ви з тих людей, які регулярно (скажімо, кожні 15 хвилин) перевіряють свій телефон, у вас є залежність від кортизолу. Це працює так: ви дивитесь на телефон – сповіщень нема, рівень стресу збільшується, ви змушені знову перевіряти телефон – знову нічого, стрес зростає. Щоб позбутися хвилювання, ви повинні отримати повідомлення, але коли все ж таки воно буде прочитано – ви почнете чекати наступне, і цикл повторюватиметься.

Велика кількість гормонів радості та передчуття успіху підвищують настрій і навіть здатні викликати відчуття щастя, але й тут полягає найбільша небезпека. Попавши у пастку власної нейробіології, людина може застрягнути там надовго, але все-ж таки можливості позбутися інтернет-залежності є.

 

Ви твердо вирішили більше не піддаватися інтернет-залежності

Це добре рішення, але пам’ятайте, що для формування нових звичок може знадобитися від кількох тижнів до багатьох місяців – тому слід бути наполегливими. Отже, що робити?

  1. Встановлюйте часові обмеження для певних програм. Після того, як ви вичерпаєте добову норму, ви більше не зможете ними користуватися.
  2. Створіть для себе відволікаючі фактори, щоб відкласти нав’язливе користування інтернетом. Перевіряйте повідомлення чи оновлення раз на годину, а поки ви чекаєте, відволікайтеся чимось, наприклад, наведіть порядок на столі, приготуйте їжу або помийте посуд. 
  3. Поговоріть з друзями та родиною. Домовтеся про те, коли всі будуть відкладати телефони та спілкуватися офлайн. Це можуть бути не тільки посиденьки за їжею: можна практикувати часи без інтернету, наприклад, граючи у настільні ігри, або під час спільних прогулянок.
  4. Переконайтеся, що ви отримуєте позитивні емоції у житті. Інтернет найкращим чином здатний розважати та підбадьорювати нас, але треба знайти ще декілька джерел позитиву, які будуть надавати необхідні гормони – окситоцин, дофамін, кортизол. Це може бути будь-яка фізична активність з друзями чи наодинці, творчість, споглядання витворів мистецтва, подорожі, відносини.
  5. Визнавайте свої успіхи і хваліть себе за кожну годину, яку ви провели без інтернету.