Перші місяці року – це зазвичай час планування. Чи є планування актуальним зараз, в умовах великої невизначеності?
Хочу цього разу на початку розмови поставити читачам кілька питань:
- Чи є у вас календар на 2024 рік? Настінний, настільний, календарик-закладка – будь-який?
- Чи є у вас записник або щоденник на цей рік (або навіть з минулого року), куди ви записуєте власні плани?
- Чи маєте ви будь-яке інше місце – застосунок у телефоні, гугл-календар, навіть папірці для нотаток, – де можна будь-яким способом записати план дій?
Якщо хоча б на одне з цих питань є відповідь «так», то – вітаю! – у вас є планування та плани попри всі невизначеності та складнощі. Ви вже це робите.
Дійсно! Виявляється, що майже кожен з нас навіть зараз має плани, принаймні короткострокові. Та як бути з довгостроковими? Багато хто боїться їх будувати, щоб не було розчарувань…
Так, якщо фіксуватися саме на цілі, а вона не втілиться, розчарування дійсно можливі, і це не приємні відчуття. Але як щодо мрій? Ми можемо мріяти у будь-які часи, цього нам ніхто не заборонить. До того ж, мрія – це не така «жорстка» форма, як мета. Мрії є більш легкими, змінюваними. Мрія – це свобода. І ми можемо створити в себе нову навичку: поєднувати мрії з планами.
Саме в мріях ми також можемо обдумувати певні плани. Це пов’язано, бо не дарма ж зазвичай бажають: здійснення мрій та реалізації планів. І спочатку це йде на рівні мрії, а потім через якийсь час все одно якимось чином стає вже планом. І потім цей план реалізується, проявляється як результат дій. Мрія здійснюється – план реалізується.
Тож, якщо ви поки боїтесь планувати, то, будь ласка, мрійте. Мрійте про плани, фантазуйте про плани. Ви будете бачити, як через якийсь час ці плани стануть реальністю.
Але ж для того, щоб мрія здійснювалась, до неї треба якось рухатись?
Саме так. Спочатку є мрія, потім з’являється бажання, потім ідея, що саме треба зробити, щоб ця мрія стала ближчою. А це вже намір до дії, тобто крок до результату. І тоді ми починаємо із «віртуального», фантазійного світу переводити свої мрії в площину реальності через дії, які робимо для їхнього втілення.
І таким чином мрія вже перетворюється на ціль?
Так. Та щодо роботи з цілями мені дуже подобається одна східна методика, яка якраз дуже доречна для наших часів. Там людина спершу визначає ціль, чітко її собі уявляє. І це не тільки уявлення картинки-фантазії, це розуміння цілі у всіх форматах, описання, оцінка: моя ціль така, так вона виглядає, ось скільки мого ресурсу вона потребує для здійснення. Проводиться певна аналітика своєї цілі, і це дозволяє зробити її більш предметною для себе, більше про неї зрозуміти, а значить – сприймати її більш досяжною.
А після цього людина про неї умовно «забуває». Тобто забирає увагу від цілі і переносить її на дії, на кроки до неї. Тобто вся увага, все енергія розумова, емоційна, фізична фокусується саме на кроках. При цьому після кожного кроку ціль не перевіряється. Стала ближче на метр чи на кілометр, на годину чи на три? Ні, це не фіксується. Людина просто рухається, головне для неї шлях, процес.
Дуже цікаво! Але чи зможе скористуватися цим методом той, хто ближчий до «західної» моделі та звик концентруватися на результаті?
Для тих хто більш націлений на результат, більше підходить західна стратегія. Коли є чітке планування, є завдання на рік, місяць, день, коли людина спокійна, якщо ці плани виконуються. Але саме зараз такі люди стають дуже вразливими, бо часто події йдуть поза планом. Від цього збільшується рівень стресу, тривоги тощо. Тобто щось пішло не так, щось пішло з під мого контролю і мені з цим не добре.
Для тих людей, які звикли контролювати, досягати, більше структурувати своє життя і бути націленими на результат, це буде певна точка виклику. І це може бути не просто. Але умови в нас зараз складаються так, що ми маємо пробувати різні варіанти, ми маємо розширювати свої звички, своє бачення, змінювати в чомусь і себе. Тож я раджу спробувати «східний» метод.
Тож варто розширювати власні рамки?
Так, розширювати рамки та вчитися гнучкості. Проста метафора: що ви робите, коли дощ пішов не за вашим планом? Ви планували, що сьогодні буде сонечко, а пішов дощ. І що ви робите? Ви виходите і починаєте боротися з хмарами? Чи ви розумієте: так, я на це не вплину і починаєте проявляти гнучкість, адаптивність і змінювати ту частину плану або дій, які можливі в цій ситуації? Саме це і є гнучкістю та розширенням можливостей.
Для того, хто звик жити не «за процесом», а «за планом», теперішня ситуація є певною зоною розвитку: вчитися дозволити процесу входити в ваше життя – настільки, наскільки ви можете це прийняти, не ламаючи себе. Можете на один відсоток більше додати собі процесу у життя, ніж раніше – зробіть це. Але важливо прислухатися до себе, діяти по своїх силах і по своїй готовності. І тоді це буде екологічно, це буде про розширення.
Може бути так, що людина раніше не планувала, а тепер відчула потребу у цьому?
Ми всі дуже різні: і за досвідом, і за характером, і тому для когось план дійсно може саме зараз стати опорою. Тоді варто планувати – тою мірою, якою це зараз можливо.
А що робити, коли план є, але жити за ним не дуже вдається?
Не зациклюватись. Ані на плані, ані на його виконанні. Бо коли ми не тільки пишемо план, а ще й намагаємось контролювати спосіб, шлях та час здійснення цього плану, то є дуже висока ймовірність, що все піде не за планом. Приміром: «я маю прочитати цю книжку за дві доби!». А тут десь недалеко «прилетіло», а тут ніч не спали, а тут ще якісь речі – і я фізично не можу читати, бо хочеться відпочити і відновити своє емоційне здоров’я, дати цьому час. І тоді що? Ще й засмутитися, що книжка не прочитана? Я її можу прочитати після того, як відновлюсь. Будуть для цього сила і ресурс, і я сяду та буду читати. Але це не значить, що я не рухаюсь в бік свого плану. Зовсім не важливо, чи буде ця книжка прочитана через дві доби чи через п’ять. Але при цьому тут дуже важливо не починати картати себе і не дивитися на себе як на ледачого прокрастинатора, не засуджувати, приймати себе та свої обмеження, проявляти гнучкість. Не варто контролювати шлях. Варто тримати в увазі напрямок. І скажу більше – не треба засмучуватись навіть тоді, коли змінюється і напрямок. Адже чомусь ми всі звикли думати, що наші плани найкращі і є верхівкою наших можливостей. Але життя, зруйнувавши наші задумки, може видати нам ще більше можливостей.
Дякуємо за цікаву та корисну розмову!
