UA
Закрыть

Контент на сторінці може відобразитися не повністю. Рекомендуємо оновити версію поточного або скористатись іншим браузером.

UA
UNIQAблог - фото
UNIQAблог
Будемо здорові!

Щоб ділитися світлом, треба мати його в собі: чому під час війни важливо дбати про своє психологічне здоров’я?

Велика війна триває вже більше, ніж півтора року, і це не може не відбиватися на психологічному стані українців. Які упередження заважають нам вчасно звертатися за допомогою і чому все ж таки важливо це робити? Про це сьогодні розмовляємо зі Світланою Підлипською, експерткою Wellbeing Company.

Щоб ділитися світлом, треба мати його в собі: чому під час війни важливо дбати про своє психологічне здоров’я?

- Фахівці кажуть, що наразі у кожного українця є психологічна травма, яка потребує допомоги. Чи справді це так?

Після 24 лютого минулого року – так, у кожного. Ці травми можуть бути різного ступеню, різним чином проявлятися. Хтось може її не помічати, хтось уникати думок про це, хтось визнавати, але навіть ті з нас, хто весь цей час були за кордоном і лише чули про війну – вони теж є травмованими, бо травмуються не тільки ставши свідком подій, а й через інформаційний потік, коли людина умовно стає свідком не однієї події, а одразу багатьох.

- А чи можна визначити, яка частка людей звертається за допомогою?

Я не досліджувала цього питання грунтовно, але точно знаю, що звернень до психолога побільшало. Втім, шукають таку допомогу далеко не всі, хто її потребують.

- Чому? Які існують бар’єри щодо звернення за психологічною допомогою?

Головних бар’єрів є декілька. Перший обумовлений нашою певною традиційною ментальністю, і це відбивається навіть у прислів’ях: «Не виносити сміття з хати» або сталих виразах: «А що скажуть люди?». Це теж може бути обмежуючим чинником у зверненні до психолога або психотерапевта як до людини. Чи можу я поділитись чимось таким особливим, інтимним, якщо я не знаю, як на це зреагують і що мені про це скажуть?

Але такі «побутові наративи» тут недоречні, адже психологія, психотерапія – це зовсім інше. Звернутися до спеціаліста – це не означає пожалітися чужій  людині, це – професійна послуга, як звернення до лікаря.  В перекладі з латинської мови «психотерапія» означає: «психо» – душа, а «терапіс» – лікування, догляд. А в українській мові є взагалі чудовий переклад: психотерапія – це плекання душі!

- Так, українська дуже красива!

Звісно, і мова, і сама душа. І, як не дивно, це пов’язано з іншим  бар’єром, який заважає потурбуватися про свій психологічний стан. Українці мають щедре, широке серце, і в цьому серці можуть вміститися всі: близькі, діти, подружжя, родичі, сусіди, колеги і взагалі кожен, хто потерпає десь від нещастя… Ми можемо вмістити всіх, а от маленької частинки свого сердечка, де розмістити  себе, дати собі дозвіл потурбуватися про  власне емоційне здоров’я – нам часто вже не вистачає сил або стає «не на часі».

Десь на другому-третьому місяці після початку повномасштабної війни почалася хвиля звернень такого плану: я не можу собі дозволити зараз пити каву, я не можу дозволити собі відпочивати, я не можу зробити ще щось корисне, тому що інші цього не мають, потерпають і знаходяться в ще більш складних умовах, ніж я. І таким чином народився новий міф «в мене краще, ніж у інших, тому соромно забирати ваш час». Це на додаток до довоєнних міфів «я сам собі психолог», «я знаю, що робити, бо про це бачив відео».

- Тобто це також не корисно, коли людина начебто має інформацію, що робити, і думає, що цього досить?

Так, інформації зараз багато, вона доступна, відкрита. Але… Уявіть собі велику шафу з книжками: вони там стоять і покриваються пилом, або може з них витирають пил, щоб було красиво. Приємно глянути, приємно подумати: «О, піду на пенсію, матиму час – прочитаю!» або: «О, скоро візьму, почитаю!». Але ні, не читаю, просто маю самозаспокоєння.

Тому цей міф «я сам собі психолог, я сам знаю, що робити» певним чином підсилює в людині егоїстичну, нарцисичну частину, але, на жаль, не покращує життя. Бо зазвичай людям, хто має таке сильне его і велику самовпевненість, найважче звернутись за допомогою до психолога.  Або інший прояв его – соромно звертатися за допомогою.

Іноді, – частіше це буває у дівчат, жінок, – спрацьовує ще таке упередження: «А чого ти йдеш до психолога, у тебе що подруги немає?», або: «Що тобі, немає з ким переговорити?». Це вже більше випливає з певної недовіри до цієї послуги.

- А чому існує така недовіра?

З одного боку, людині складно довіряти новій людині, новому досвіду .  А з іншого: ось, є подруга, вона перевірена, я її знаю кілька років або навіть десятки років. І тому легше їй розповісти свою ситуацію, ніж вирішити понести її до іншої людини, бо то вже буде вихід із зони комфорту. Тут певна сміливість має бути, певний ризик, і через це має людина переступити. Маю думку, що терапевтичний процес починається вже на шляху вибору: звернутися до психолога чи ні? Перебороти сумніви і страх чи бути переможеним?

- Так, іноді здається, що легше ховати свої проблеми в собі…

Дивіться, ми – Україна – в центрі Європи, і у нас начебто таке поєднання і Заходу, і Сходу має бути в культурі. Західний стиль – це більше акцент на досягненнях, на здоров’ї фізичного тіла, на конкуренції, пріоритетності зовнішнього. А от на Сході, приміром, коли людина хворіє, то її ліжко виносять в центральну кімнату, і всі приходять провідувати слабого: родичі, знайомі. Чому виносять в центральну кімнату? Щоб тим, хто приходить, було зручно спілкуватись із хворим, неважливо як він виглядає, чим він хворіє, до нього йдуть, і він зцілюється через цей стосунок із іншими, з близькими, родичами, тобто через емоційну сферу.

Тож нам варто вчитися поєднувати в собі Схід та Захід: і прямувати до досягнень, і дозволити собі турботу про емоційне, духовне і ментальне здоров’я. В цьому буде наша справжня сила.

- Чи існують чіткі ознаки того, коли вже дійсно дуже потрібно звертатися по допомогу, бо інакше може стати набагато гірше?

В одному з духовних вчень є таке повір’я, що коли людина потрапляє до «воріт» раю, їй ставлять два головних запитання: чи були ви щасливі в своєму житті? чи були щасливі люди поряд з вами? Коли відповідь «так» на обидва запитання – людина потрапляє в рай.

І якщо це перенести у наше звичайне життя, то варто питатися в самого себе:

  • Чи мені добре з собою?
  • Чи добре іншим людям зі мною?
  • Чи добре мені з іншими людьми?

Якщо на всі ці три питання ви відповідаєте: «супер, клас, комфортно», то з вами все добре, це гарний показник якості життя.

Якщо всі три «ні», то краще не гаяти часу і звернутися за допомогою.

Якщо щось ок, а щось не дуже, то людина має вже сама вирішувати, скільки вона ще може витримувати дискомфорт в тій або іншій сфері свого буття.

- А якщо людина розуміє, що їй все «не ОК», але відносить це на суто зовнішню причину – війну?

Так, в умовах війни у нас ситуація, коли наше щастя начебто «урізається» кожного дня, а додаються, навпаки, стрес, тривоги, паніки, невизначеності. Але чи важливо, через що саме нам погано? Через зовнішній чинник або внутрішній? Ми травмувалися, нам недобре. Якщо мені недобре, то питання не в причині, а в тому, чи готовий я собі допомогти, чи буду просто терпіти?

І ми насправді дуже терплячі. Історично, генетично, українці – це дуже терпляча нація. Але, як це не парадоксально звучало б, саме зараз, під час війни, терпіти, коли тобі недобре – дуже не корисно. 

- Тобто, навпаки, варто приводити себе в норму, в ресурс, і так буде корисніше і для себе, і загалом для країни?

Так! При чому, неважливо, з якою мотивацією ви йдете до психотерапевта або психолога зараз: заради себе, заради своїх близьких, заради країни, заради перемоги, визначте любий мотив, головне – робіть! Потурбуйтесь про себе.

Кожен з нас зараз – як камертон. Хто займався музикою, той знає, що камертон, якщо його налаштовують на певну ноту, звучить цією нотою, і коли до нього підводять інший камертон, то останній теж починає звучати на цій ноті, на якій звучав перший. Вібрації передаються і звучить вже два камертона разом. Так і ми у суспільстві, в сім’ї: як «звучимо» ми, так і поряд з нами будуть «звучати» інші – наші діти, чоловік, дружина, колеги і так далі. Варто запитати  в себе: в якій тональності я сьогодні? як я звучу? Якщо я звучу напружено, тривожно, панічно, то я це множу. Тоді той, хто був до спілкування зі мною у спокої, теж починає «вібрувати» тривогою, напругою, панікою. І це йде далі...

Тож в умовах війни, навіть якщо складно турбуватися про себе, то треба принаймні турбуватися про ту атмосферу, що ми навколо себе створюємо.

І є ще одне питання, яке варто собі ставити: для чого це мені? Не «чому?», а саме «для чого?». Чого я маю навчитися, що зрозуміти, що змінити в собі, як додати чистого «звучання» в своє життя?

- Чи є щось, чого б Ви хотіли побажати нашим читачам наприкінці бесіди?

Є такий вислів, що ми не можемо додати днів у наше життя, це не в наших силах, але ми можемо додати радість у кожен із наших днів. Тому, як би не було, яка б у нас зараз не була ситуація, і скільки вона не буде тривати, хочеться побажати всім нам вчитися бачити цю радість в кожному дні, незважаючи ні на що. Бачити  у природі, у своєму домі, в людях з якими ви живете, в собі. Тобто розвивати такий новий скіл, нову якість свою: додавати радості в життя, настільки це можливо, по мірі сил. І, мабуть, ділитися цим. Тому що, коли буде шматочок такого тепла і радості в середині, то буде чим поділитися з іншим, з тим у кого, можливо, є цей дефіцит. А для того, щоб ділитися теплом і світлом, їх треба мати і плекати в собі!

Залишити відгук
Підтвердіть, що Ви не робот
Останні статті
Відпочинок без зайвого стресу. Як обрати страховку для подорожі за кордон
Моя подорож
05. квітня 2024
Відпочинок без зайвого стресу. Як обрати страховку для подорожі за кордон
Тепле весняне сонце так і спонукає вирушити у подорож! Багато хто з нас вже планує мандрівки, але крім вибору маршрутів, купівлі квитків та бронювання готелів, слід подбати про належний страховий захист. Адже в дорозі нас може спіткати травма або раптова хвороба. Як туристичний поліс допомагає зберегти здоров’я та гроші?
Страхування КАСКО в UNIQA – що важливо для захисту авто у 2024 році
Мій автомобіль
04. квітня 2024
Страхування КАСКО в UNIQA – що важливо для захисту авто у 2024 році
Під час війни страхування є незамінним інструментом для захисту автомобіля. Як змінюється попит на ринку, чи завжди потрібно повне КАСКО та на які бонуси може розраховувати клієнт? Про це розповідає Діана Коченкова, директор Дирекції розвитку роздрібних продуктів та сервісів UNIQA.
Добровільне медичне страхування: 5 запитань, відповіді на які має знати кожен
Будемо здорові!
29. березня 2024
Добровільне медичне страхування: 5 запитань, відповіді на які має знати кожен
Навесні в багатьох з нас загострюються питання, пов’язані з захистом здоров’я. Особливо актуальним це стає на третьому році повномасштабної війни, коли через постійні стреси самопочуття ще гіршає. І саме зараз кожен повинен знати про можливості, які надає для захисту здоров’я добровільне медичне страхування (ДМС). Про це розмовляємо сьогодні з Оксаною Руденко, керівницею Дирекції з андерайтингу особистих видів страхування UNIQA.

<< Вниз

Вгору >>

<< Вниз