У попередній частині нашої бесіди ми з’ясували, що таке критичне мислення та дійшли висновку, що воно є край важливим, особливо під час війни. Адже боротьба з агресором точиться не лише на фізичному рівні, а й на рівні ідеологій та думок.
Тож чи існують методи, які допомагають «прокачати» в собі навички критичного мислення?
Розвинути будь-які навички можна лише за допомогою їхнього застосування у реальному житті. І те, що відбувається навколо нас, дає багато приводів практикуватись.
Тож перший метод, яким варто скористатися – це аналіз реальних кейсів. Кожен з нас може пригадати не один випадок, коли протягом останніх років суспільна думка схилялася спочатку до якогось одного лідера думок, а потім довіра переходила до представника майже протилежних поглядів. Дуже корисно пригадати ці випадки, ідентифікувати логічні помилки, яких ми припускалися та виявити маніпуляції, за допомогою яких відбувалося керування суспільною думкою.
А якщо залучити до такого аналізу інших близьких людей – членів родини, друзів тощо – то ми перейдемо до наступного методу: активного обговорення. Тут ми ставимо одне одному запитання, стимулюємо дискусії, вислуховуємо та критикуємо різні думки. Але важливо заздалегідь обговорити з учасниками діалогу, що це, так би мовити, «учбова» дискусія та всім варто поводитися максимально коректно, адже багато питань зараз є дуже чутливими та травмуючими.
І третій метод, який можна практикувати як у спільноті, так і наодинці – розвиток навичок інформаційної грамотності. Тут мова йде про перевірку фактів та вміння оцінювати інформаційні джерела й розпізнавати серед них надійні.
А яким способом можна встановити надійність джерела?
Мій улюблений спосіб я називаю: «Хто? Чому? Що? Коли?». Його суть в тому, що аналізуючи певну інформацію, ми маємо дати собі відповідь на ці чотири запитання.
Хто? – Це про кваліфікацію, досвід та походження автора. Чи є він експертом у своєї галузі? Чи він публікується ще десь? Чи його хтось фінансує? Хто саме? Чи його цитують інші фахівці? Чи є видавець визнаною та авторитетною організацією? Чи надає він контактну інформацію?
Чому? – Це про цілі надання інформації. Чи вона призначена для інформування, переконання або розваги? Чи містить вона достатні докази? Інформація подається об’єктивно чи упереджено? Чи використовується емоційна мова або інші способи маніпуляцій? Хто є цільовою аудиторією?
Що? – Це про якість та релевантність самої інформації. Чи представлена інформація на відповідному рівні для ваших потреб? Наскільки вона відповідає вашому географічному розташуванню? Це оригінал або вторинний матеріал? На чому він сфокусований? Наскільки обмеженим є охоплення?
Коли? – Це про актуальність інформації. Подивіться на новизну та свіжість інформації. Чи є дата публікації та написання матеріалу? Коли було останнє оновлення? Чи є посилання на інші ресурси активними?
Чи існують якісь особливі людські здібності, які допомагають критично оцінювати інформацію?
Такі здібності існують, але я не назву їх особливими. Адже здобути їх під силу абсолютно кожному.
- Здатність до активного слухання. Тобто вміння вислухати думку іншого без засудження та упередження.
- Цікавість до нового. Коли ми не ховаємося у власних сталих упередженнях, це розширює наші можливості. Так ми вивчаємо інші думки, знаходимо нові джерела.
- Вміння формувати власні думки. Якщо ми вміємо формувати та формулювати власні думки, то ми принаймні розуміємо процес того, як це відбувається. А якщо розуміємо – то робимо це свідомо.
- Творчість у всіх проявах. Це не обов’язково про якесь образотворче чи літературне мистецтво. Творчість – це вміння винайти нестандартний підхід до звичайних завдань. І саме творчий підхід допомагає знаходити та досліджувати нову інформацію.
Тепер цілком зрозуміло, що критично мислити, це не так складно, як могло здаватися спочатку. До того ж – ще й дуже цікаво. А чи є якісь «неочевидні бонуси», що їх надає людині критичне мислення?
Безумовно! Навіть не буде перебільшенням, якщо перефразувати відомий вислів: «хто володіє критичним мисленням, той володіє світом». Адже разом із цим вмінням ми отримуємо цілу низку навичок, які неабияк підвищують нашу ефективність:
- Прогнозування та попередження проблем. Правильно сприймаючи інформацію, ми можемо ідентифікувати реальні ризики та підготуватися до них.
- Знання власних упереджень. Так, усунути свої упередження – це вже інша робота, часто дуже непроста. Але якщо ми їх знаємо, усвідомлюємо, то розуміємо, як вони впливають на прийняття нами рішень. І тому можемо винести упередження «за дужки» та уникнути помилок.
- Знання основних логічних помилок. Як власних, так і загальнолюдських. І це також є важливим інструментом, що дозволяє передбачити «баги» – і власні, і чужі – а отже й вчасно їм протидіяти.
- Гнучкість мислення. Якщо ми не піддаємось упередженням, не припускаємось помилок, то дійсно стаємо гнучкішими, відкритішими та краще адаптуємось до ситуації.
- Правильна постановка цілей. І це вже – результат попередніх навичок. Коли ми більш адаптивні, бачимо ризики, дивимося на світ відкритими очима – то набагато правильніше визначаємо бажаний напрямок руху.
- Ораторське мистецтво. Не обов’язково бути успішним спікером, але вміти донести до загалу (чи навіть до одного співрозмовника) власну думку – це дуже корисна навичка.
- Критичний стиль читання та письма. Про критичний стиль читання зрозуміло – це те відношення до інформації, що ми обговорювали раніше. Але не менш важливо критично відноситись і до того, що ми пишемо самі. Як це сприймуть люди, яким адресовано написане? Чи не торкнуться наші слова їхніх «тригерів»? Чи не увімкнуться їхні упередження?
- Розуміння маніпуляцій. Про це ми багато говорили у попередній частині. Варто пам’ятати, що маніпуляцій наразі дуже багато, і вони здатні суттєво впливати і на наші рішення, і на наш емоційний стан. Важливо не дозволити їм цього робити.
- Вміння протидіяти нечесним прийомам у суперечці. Таке вміння – практичний бік розуміння маніпуляцій. Бо знов: якщо розуміємо, то не боїмось, вміємо протидіяти і не даємо на нас вплинути.
Тож підсумую: критичне мислення – це не лише інструмент виживання у складних умовах, а й ключ до розвитку особистості, здатної адаптуватися та ефективно діяти в мінливому світі.
